14.jpg

Нові Фермерськи Секрети

Вирощування тюльпанів

Назва тюльпан одержала від подібності зі східним головним убором і походить від перського «toliban», що означає тюрбан. Ця квітка в основному призначений для…

Папороть

ПАПОРОТЬ (FERNS). Папороті належать до числа найбільш древніх груп вищих безнасінних рослин. Пологів у папоротей нараховують порядку 300, а видів біля 10000.…

Грошове дерево толстянка

ТОЛСТЯНКА (CRASSULA) - Крассула, толстянка, жирянка, «монетне, грошове дерево» назви суккулентних рослин, що ставляться до сімейства толстянкові, що нараховує…

Черемшина

Види й форми черемшини

Рід черемшина досить численна - містить у собі до 20 видів дерев і чагарників - і досить розповсюджений у Північній півкулі. Ареал перебування - від полярного кола до півдня Європи, Північної Америки й Центральної Азії

Черемшина звичайна, або Кистьова (Padus racemosa ), або пташина (Padus avium) - росте в лісовій і лісостеповій зоні Євразії. У деяких місцях черемшина звичайна доходить до Північного Льодовитого океану. Дерево (рідше чагарник) висотою до 18 м. Темно-зелені листи, іноді з легким блакитнуватим відтінком, знизу – сизі; восени вони офарблюються в жовті, кармінові, пурпурні тони. Цвіте щорічно наприкінці квітня – першій половині травня. Плоди чорним, блискучі, діаметром близько 0,5 див, аромату не мають, на смак солодкі й одночасно в'язкі. Самі цікаві форми черемшини звичайної:

    Pendula (із плакучою кроною),pyramidalis (з пірамідальною кроною),roseiflora (з рожевими квітками),plena (з махровими квітками),leucocarpa (з ясно-жовтими плодами),aucubaefolia (з жовтими плямами на листах).

Черемшина виргинская (Padus virginiana) – жителька лісової зони Північної Америки. Дерево до 15 м висотою, частіше чагарник висотою до 5 м. Дає рясну кореневу поросль. Цвіте в травні, пізніше черемшини звичайної, і майже не пахне. Зрілі плоди червоні, 0,5–0,8 см у діаметрі, їстівні, небагато терпкі. Ефектні форми черемшини виргинской:

    Nana (низькоросла),pendula (плакуча),rubra (з ясно-червоними плодами),xanthocarpa (з жовтими плодами),melanocarpa (із чорними плодами),salicifolia (иволистная).

Гібриди черемшини звичайної й виргинской відомі під назвами Черемшина гібридна і Черемшина Лауха (P. x laucheana). Трохи уступає в зимостійкості черемшині звичайної, але в середній смузі росте досить успішно.

Черемшина пізня (Padus serotina) теж живе в Північній Америці, але південніше, ніж виргинская, і зацвітає вона пізніше – наприкінці травня. Дерево до 30 м висотою. Чорно-бура кора приємно пахне. Зрілі плоди чорні, близько 1 см у діаметрі, їстівні, з характерним гіркуватим ромовим присмаком (звідси одне з американських назв виду – rum cherry, "ромова вишня"). Найефектніші декоративні форми черемшини пізньої:

    Pendula (плакуча),pyramidalis (пірамідальна),plena (з махровими квітками),salicifolia (иволистная),cartilaginea (пергаментолистная).

Черемшину пізню можна вирощувати в Московській області й у більше південні регіонах

Черемшина Маака (Padus maackii) зустрічається на півдні Далекого Сходу, північному сході Китаю й у Кореї. Дерево до 17 м висотою, рідше чагарник висотою 4–8 м. Кора з віком починає відшаровуватися поперечними довгими плівками. Листи темно-зелені, восени яскраво-жовті. Цвіте в другій половині травня – початку червня. Плоди неїстівні. Може успішно рости навіть в умовах Уралу й Сибіру

Черемшина сьори (Padus ssiori) росте на Сахаліні, Курилах (місцева назва – Черемшина айнская), у гірських лісах Північної Японії й у Північному Китаї. Дерево висотою до 10 м. Листи зверху темно-зелені, знизу значно світліше. Свежераспустившиеся листи й суцвіття мають червонясто-лілово-фіолетове фарбування. Плоди чорні, діаметром 10–12 мм, їстівні. У континентальному й східноєвропейському кліматі, де чергуються відлиги й морози, зимостійкість цього виду низька – їй звичний більше рівний мусонний клімат Далекого Сходу. У середній смузі можна намагатися вирощувати її сіянці, які після акліматизації стануть більше стійкими кморозам.