26.jpg

Нові Фермерськи Секрети

Вирощування тюльпанів

Назва тюльпан одержала від подібності зі східним головним убором і походить від перського «toliban», що означає тюрбан. Ця квітка в основному призначений для…

Папороть

ПАПОРОТЬ (FERNS). Папороті належать до числа найбільш древніх груп вищих безнасінних рослин. Пологів у папоротей нараховують порядку 300, а видів біля 10000.…

Грошове дерево толстянка

ТОЛСТЯНКА (CRASSULA) - Крассула, толстянка, жирянка, «монетне, грошове дерево» назви суккулентних рослин, що ставляться до сімейства толстянкові, що нараховує…

Бджільництво США - Статті по бджільництву - Бджільництво: устаткування й інвентар

Бджільництво США - Статті по бджільництву - Бджільництво: устаткування й інвентарБджільництво США - Статті по бджільництву - Бджільництво: устаткування й інвентар. У пчеловодной індустрії США відбуваються складні й неоднозначні процеси. З 1947 р. неухильно знижується чисельність бджолярів всіх категорій, в 2,5 рази скоротилося число бджолиних родин. У середині 1970-х г. стало очевидним, що країна більше не може забезпечувати свої потреби в меді тільки за рахунок внутрішнього виробництва. Із цього моменту швидкими темпами стали наростати його закупівлі за рубежем. Вилучення традиційних пчеловодних угідь під забудови різних об'єктів змусило бджолярів переносити свої пасіки подалі від населених пунктів. Поширення кліща варроа й інших паразитів і хвороб бджіл, наплив дешевого імпортного меду й інші фактори також істотно підвищили ризик заняття бджільництвом. Поява в багатьох штатах африканизированних бджіл підсилило негативне відношення частини американської громадськості до галузі. За свідченням експертів, якщо раніше розгляд і улагоджування справи про ужалении перехожого обходилося власникові пасіки в 1 тис. дол., те зараз - до 100 тис. дол. Як і в більшості інших розвинених країн, у США проглядається тенденція «старіння» пчеловодной професії, зниження її престижу. Проте було б перебільшенням говорити, що галузь переживає застій. Виробництво меду в США протягом останніх десятиліть завдяки росту продуктивності праці залишається на рівні 85-100 тис. т у рік; розмір середньої пасіки за цей час збільшився з 22 до 27 бджолиних родин; були прийняті й реалізуються різні програми підтримки й розвитку галузі. В 1993 р. доходи бджолярів від продажу меду оцінювалися в 125 млн дол., інших продуктів бджіл - 5, маток і пакетів бджіл - 27 млн дол. Бджолярам було також виплачене як орендна плата за постановку бджіл на запилення 46 млн. дол. Галузь забезпечувала повну зайнятість 2,4 тис. чел. і неповну зайнятість 5,1 тис. чіл. Зважаючи на все, за минулі роки співвідношення принципово не змінилися. Споживання меду в США протягом напівстоліття зберігається на одному рівні й становить 0,5 кг у рік на людину. Це небагато з обліком того, що середній американець споживає в рік у цілому 67 кг цукру, кленового сиропу й інших солодких продуктів. З виробленого в країні й імпортному меді близько 55% направляється в кондитерську й інші галузі харчової промисловості. Майже 90% американського меду роблять у штатах Каліфорнія, Флорида, Північна й Південна Дакота, Миннесота, Техас, Монтана, Небраска, Висконсин і Айдахо. У цих же штатах найбільше активно використовують бджоли для запилення садів і плантацій. компанії, Що Запрошують, виплачують бджоляреві за постановку одного вулика 35-60 дол. на місяць. Ключову роль у бджільництві США грає професійний сектор: близько 600 бджолярів-професіоналів роблять 75% американського товарного меду. Середній професіонал, що живе за рахунок доходів від бджільництва, звичайно має 1500-2500 родин бджіл, запрошує найманих робітників і переїжджає зі своєю пасікою кілька разів у році. У країні є й більші компанії, деякі з яких мають десятки тисяч родин бджіл. На відміну від країн Євросоюзу американські бджолярі-професіонали не створюють свої громадські організації й не одержують істотний фінансово-економічної допомоги з боку держави. За розрахунками фахівців, з кожного долара, витраченого американським споживачем на покупку продуктів харчування, 0,8 дол. становить плата за переробку, упакування, транспортування, зберігання й збут продукту. Безпосередньо фермерові залишається 0,2 дол. Ця формула роздягнула доходів діє й відносно інших продуктів бджільництва. Американські бджолярі-аматори можуть продавати свій мед на фермерських ринках. Однак професійні й напівпрофесійні бджолярі рідко займаються збутом свого меду, воліючи послуги посередників, у якості яких найчастіше виступають компанії, що займаються фасовкой меду. Причина такого положення - чисто економічна. До меду в США ставляться інакше, чим у Європі й Росії. Призначений для продажу мед піддають тепловій обробці й ретельно фільтрують, щоб запобігти кристалізації (американці вважають її ознакою низької якості продукту) і усунути дріжджі й бактерії, здатні викликати псування продукту на магазинних полках. По цій же причині велику увагу приділяють перевірці змісту води в меді. Контроль діастази й оксиметилфурфурола менш строгий, чим у європейських країнах. Мед, як правило, купажируют, після чого фасують тільки в прозору тару. Таке відношення американців до меду сформувалося історично під впливом попиту та пропозиції. У середині 1980-х г. назріла необхідність у централізованій рекламі меду в масштабах країни й для координації взаємодії між різними секторами пчеловодной галузі. В 1987 р. із цією метою була створена Національна рада по меду (НСМ), що формує міністр сільського господарства в співробітництві з галузевими асоціаціями. У цей час членами НСМ є 7 виробників меду, 2 переработчика, 2 імпортера й 1 представник кооперативного сектора. Бюджет НСМ становить 3 млн дол. у рік і складається з відрахувань підприємців у розмірі 0,01 дол. з кожного фунта вітчизняного або імпортного меду, з яким вони здійснюють угоди. Основні функції НСМ наступні: підтримка наукових досліджень, що розкривають унікальні властивості меду як коштовного харчового продукту; фінансування розробок по створенню більше ефективних методів виявлення небезпечних домішок і фальсифікаторів у меді; реклама меду серед споживачів і в харчовій індустрії, включаючи бакалійні магазини, ресторани, готелі, школи й т. д; розробка програми дій і формування команди експертів по роботі зі ЗМІ на випадок виникнення погрози репутації меду як чистого натурально-го продукту; забезпечення матеріалами інформаційних сайтів (www. honey. com, www. nhb. org, www. honeylocator. com); випуск періодичних друкованих бюлетенів, електронного бюлетеня Би-Мейл і прес-релізів; проведення великомасштабних маркетингових досліджень і створення ресурсів, покликаних допомагати галузі формулювати власну маркетингову стратегію; випуск, безкоштовне поширення або продаж представникам галузі високоякісних матеріалів по меду; фінансування або проведення на території США й за рубежем виставок, що рекламують і пропагують мед; надання допомоги організаціям, що бажають брати участь в акціях по розвитку експорту. У вересні 2003 р. більше 60% респондентів, що прийняли участь у загальнонаціональному референдумі про подальшу долю НСМ, висловилося за її збереження. У США багато громадських організацій бджолярів і представників «суміжних» професій, що діють на місцевому й на національному рівні. Їхні бюджети формуються винятково зі членських внесків. Найбільші із цих організацій - Федерація американських бджолярів (ФАП) і Асоціація американських виробників меду (ААПМ). ФАП була створена в 1943 р. і поєднує 1500 виробників меду, «запильників», постачальників маток і пчелопакетов і т.д. Ця найбільш активна організація американських бджолярів декларує наступні пріоритетні напрямки своєї роботи: доведення інтересів її членів до відомості федерального правительства, сприяння розвитку американського ринку меду, контроль якості меду, просування програми страхування бджолярів. ААПМ нараховує 500 членів і формально відкрита для представників всіх галузей пчеловодной індустрії, однак право голосу мають у ній тільки бджолярі. Асоціація бере активну участь у проведенні наукових і інших досліджень по бджільництву, у реалізації програм підтримки стабільних цін на продукти бджіл, ініціює антидемпінгові розслідування, поширює інформацію, що цікавить бджолярів, і т.д. Очолює ААПМ Ричард Ади - президент найбільшої в США пчеловодной компанії «Ади Хани Фармз», що має 50 тис. родин бджіл у штаті Південна Дакота. Взаємини між ФАП і ААПМ далеко не ідеальні. Спроби налагодити співробітництво між ними або погодити рішення актуальних проблем галузі поки не дають результатів. У середині 2002 р., зокрема, уживала спроба провести спільну конференцію, однак, як визнав редактор журналу «Би Калчер» Кім Флоттем, «їх філософські, політичні, фінансові й особистісні розбіжності не тільки не скоротилися, але стали ще більш значними». Американські бджолярі не проявляють інтересу до створення кооперативів. У цей час успішно функціонує лише кооператив «Су Хани», що поєднує більше 300 бджолярів і що займається оптовою торгівлею медом. Частка цієї організації в операціях з медом у США становить 20%. А. С.ПОНОМАРІВ